телефоны адвокатского объединения (044) 228-72-63, (044) 228-72-53

Вы здесь

АО «Декструм» выиграло спор с банком на сумму почти 4 миллиона гривен

Пятница, 24 октября, 2014

Кредитні спори з банками на перший погляд можуть здаватися безперспективними та малоефективними через велику кількість рішень судів на користь банків. Досвід клієнтів банків може свідчити про їх незахищеність перед фінансовими установами.

Проте, це не привід для того, аби опускати руки. Слід використовувати найменшу можливість для захисту своїх інтересів, адже і представники таких потужних організацій, як банки, можуть припускатись помилок.

Одним із свідчень цього є справа, яку вели та виграли фахівці адвокатського об’єднання «DEXTRUM».

Півтора року у різних судових інстанціях тривав розгляд справи за позовом комерційного банку до клієнта АО «DEXTRUM» щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 896 734,15 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2013 року у задоволенні позову комерційного банку відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким стягнуто з клієнта АО «DEXTRUM» на користь банку суму коштів.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2013 року справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2013 року скасовано, стягнуто з фізичної особи на користь банку суму коштів.

25 червня 2014 року Рішенням ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано рішення апеляційного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року, залишено в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2013 року.

Як зазначив ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, рішення апеляційного суду, яким стягнуто з фізичної особи на користь банку кошти, було необґрунтованим, а позиція суду першої інстанції є правомірною.

Відмовляючи у задоволенні позову банку, суд першої інстанції виходив із того, що банк звернувся до суду із позовом після спливу строку позовної давності. Банк мав право звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до 04 листопада 2012 року, а звернувся із вказаним позовом до суду лише у січні 2013 року.

Апеляційний же суд, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, виходив із того, що банк пропустив строк звернення до суду з поважних причин, оскільки своє право на позов реалізував у жовтні 2012 року, звернувшись до Шевченківського районного суду міста Києва. Однак, Шевченківський райсуд повернув банку позов без розгляду з причини непідсудності даної справи Шевченківському райсуду.

У зв’язку із зверненням до неналежного суду банк із запізненням звернувся до належного суду. Така обставина, на думку апеляційного суду є поважною причиною пропуску банком строку позовної давності.

ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ не погодився з таким висновком апеляційного суду. Банк мав право звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до 04 листопада 2012 року, а звернувся із вказаним позовом до суду лише у січні 2013 року.

Як зазначив ВССУ, апеляційний суд, визнавши причини пропуску поважними, не звернув уваги на те, що ухвала про повернення позовної заяви банку не перериває строк позовної давності й безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Установивши, що банк пропустив строк позовної давності на звернення до суду, суд першої інстанції, давши згідно з вимогами ст. 212 ЦПК України належну правову оцінку доказам у їх сукупності та правильно застосувавши норми матеріального права у спірних правовідносинах, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

У рішенні Апеляційний суд стверджував, що суд першої інстанції нібито встановив, що клієнт АО «DEXTRUM» повністю не виконав взяті на себе зобов’язання та не провів жодної оплати в рахунок погашення заборгованості, хоча в матеріалах справи наявні докази здійснення часткової оплати боргу вказаною особою.

З цього приводу слід зауважити, що у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (п. 31) зазначено:

Враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Також ВССУ підтвердив вказану позицію 16.01.2013 р. у своєму Листі № 10-70/0/4-13 «Про окремі питання застосування строків позовної давності».

Крім того, вказана позиція підтверджується Офіційним тлумаченням статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", наданим в Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг).

Як вбачається з наведених положень законодавства та судової практики, єдиним правомірним рішенням по даній справі є відмова у задоволенні позову у зв’язку з пропуском банком строку позовної давності для звернення до суду, оскільки банк не мав права вимагати повернення простроченого кредиту.

Таким чином, професіоналізм та наполегливість адвокатів АО «DEXTRUM» дозволив ефективно захистити інтереси фізичної особи у спорі із банком.